В більшості країн СНД монтаж люка (установка корпусу люка) проводиться безпосередньо на бетонну або залізобетонну конструкцію, технічні вимоги до якої визначаються чинним ГОСТом 8020-90. Нижче на схематичному малюнку показана стандартна схема монтажу люка.

Позначення на малюнку:

  • ЛК – люк каналізаційний
  • КО – кільце опорне
  • ПП – плита перекриття
  • КК – каналізаційний колодязь

УВАГА! Корпус люка повинен обов’язково встановлюватися тільки на опорне кільце КО, а не на плиту перекриття!

Одне з основних призначень опорного кільця КО – перерозподіл питомого навантаження з метою захисту опорної плити перекриття від руйнування. За рахунок конструкції опорного кільця питоме навантаження на плиту перекриття зменшується не менш ніж в 10 разів. Ні в якому разі не слід встановлювати корпус люка прямо на плиту перекриття або замість опорного кільця підкладати цеглу або розчин. Не можна використовувати саморобні опорні кільця, а лише сертифіковані, виготовлені з дотриманням всіх технологічних умов в заводських умовах. Потрібно пам’ятати, що опорне кільце КО в забезпеченні безпеки руху відіграє не менш важливу роль, ніж сам люк.

На жаль, в нашому повсякденному житті будівельники і комунальники не дотримуються технології будівництва та ремонту каналізаційних колодязів, часто використовують замість опорних кілець звичайну цеглу і звичайний монтажний розчин. Часто на наших дорогах можна спостерігати, як від постійних навантажень і в умовах агресивного середовища цегла з розчином під тиском корпусу люка руйнуються, а сам люк просідає нижче рівня дорожнього покриття. Далі фланцьова частина корпусу люка через своє неправильне положення (нерівномірну опорну площу) ламається або починає руйнувати саму плиту перекриття (горловину колодязя). Крім того, що на капітальний ремонт каналізаційного колодязя знадобляться чималі кошти, такий варіант безвідповідального виконання монтажу люка може принести учасникам дорожнього руху чимало неприємностей і навіть привести до ДТП з тяжкими наслідками.